Bunker Poetry Contest

Bunker Poetry Contest - симбіоз поезії та експериментальної музики

Суботнім вечором на літній площадці “Бункермуз” було слово і до слова. Слово — від учасників Bunker Poetry Contest до слова — від експериментального Zsuf'у.


Організаторка конкурсу Юля Іванчук: Наскільки нам відомо, це перший в Україні конкурс, де поети читають свої вірші під експериментальну музику. На Bunker Poetry Contest надійшло близько трьох десятків заявок, відібрали найліпших поетів. Нині приїхали учасники з Тернополя, Копичинців, Львова та Ужгорода.


Богдан Супрунюк із Zsuf'у: Ми давно співпрацюємо з іншими митцями. І навіть більше не з музикантами, а з художникам, поетами чи інсталяторами. Найбільш органічний симбіоз виходить з поетами, бо і в музиці, і в віршах присутні звуки, виходить, працюємо, ніби в одній площині, але в зовсім інших напрямках. Поезія, в певному сенсі, частина музики, бо римована, а в нашій творчості відштовхуємося якраз від того, щоби не було закономірностей. Тому було важко та цікаво працювати, бо, ніби маєш боротися з собою, — дуже цікавий процес. Працюєш з людиною, котра від тебе незалежна — з нею не домовляєшся, як працюватимеш, не розумієш, куди заведе поезія, чи вона почне зараз кричати, чи замовкне, чогось чекаючи від нас. Це елемент незвичного. А це завжди цікаво. Не знаєш, що робити, кожної секунди запитуєш себе, який звук видавати, в якому напрямку рухатися, чи взагалі замовкнути. Це абсолютний імпровіз. Ми не знали, хто що буде робити. Робили неритмічну музику. Іноді сам поет речитативом задавав ритм. Інколи ми його самі мінімальною ритмічністю підштовхували до певного способу представлення. Бо так само, як він впливає на нас, ми впливаємо на нього. З більшістю було дуже легко.

Визначало переможців високоповажне журі в складі Даяна Галицького, Миколи Шпаковського та Ростика Фука. І хоча Даян Галицький казав перед змагом, що налаштований скептично і буде грати ролю злого поліцейського, вже після першого виступу (виступав Томаш Деяк), зауважив, що йому захотілося в Ужгород.

Тривав поетично-музичний марафон близько двох годин. Крім учасників, на літньому майданчику зібралися люди, щоби послухати виступи. Коли журі пішло ухвалювати рішення про перемогу, настав час спілкуватися з поетами.



Томаш Деяк: Сильно хвилювався. Але потім дуже відірвався під музику і дозволив їй вести себе. Мені більше подобається вливатися, а не диктувати щось. А взагалі індиферентно ставлюся до поетичних читань на публіку. Своїми текстами переважно переходжу в музичну канву.

Зоряна Биндас: Мені цікаво, бо практикувала з друзями читання під музику, - це набагато цікавіше, ніж просто читання.

Аліна Звіздецька: Ніколи не брала участі в поетичних батлах. Ніколи не порівнювала себе з іншими поетами. Мама нині сказала, що їй приснилося, як я співаю свої вірші. І плакала з радості. Це був просто якийсь мегасон. Коли розповіла, що читатиму під музику, вона була шокована.

Юрій Матевощук: Колись уже читав зі “Зсуфом” і мені сподобалося. Чуваки шарять тєму. Як на мене, учасникам не треба було запарюватися, як читати. Зсуфи знають свою справу та дуже просунуті. Мені було дуже приємно.

Богдан Боденчук: Під супровід читав не вперше, але під електронну музику було трохи незвично. Дивне відчуття ритму. Збиваєш свій ритм, і читаєш вірш зовсім по-іншому, ніж прочитав би без супроводу.


Сергій Оцел: Є багато літературок, котрі проходять гнило. А тут прикольно. Всі на хвилі, всі веселі. Якраз та компанія, як треба, і гарно читається. Гарно сприймається. Музика створила класну атмосферу.




Повернувшись у піднесеному настрої, журі оголосило переможця, зауваживши, що лідера було важко виділити, бо зібралися дуже сильні учасники. Кандидатів на перше місце було троє. Але одноголосно журі прийняло рішення. Переможцем став Томаш Деяк. Як і заведено, йому дістався головний приз, а на радість слухачам він виступив ще раз.